Шляхи до серця дитини або п'ять мов любові

Фінгер Ірина Сергіївна, 

практичний психолог

 Олексіївської ЗОШ

І-ІІІ ступенів

                                                                                                 

Ми, батьки, дуже любимо своїх дітей, піклуємось про їх здоров’я, намагаємось купувати цікаві іграшки, готувати щось смачненьке і корисне, читати повчальні книжки. Але іноді нам здається, що все, що ми робимо – марно, воно їм не потрібно. Адже діти іноді не тільки не чують, а ще і просто зводять  з розуму. Коли їхнє бешкетування  і крики заходять надто далеко, ми починаємо на них кричати, дорікати за розкидані іграшки, невивчені уроки… Після чого завжди стає сумно, що  не змогли себе стримати і знайти потрібні слова. І стає страшно, що наші діти запам’ятають лише зауваження, крики, дорікання… А так хотілося б, щоб у їх пам’яті були добрі спогади про щасливе дитинство, про любов і турботу мами і тата. Кожна мама і тато хочуть, щоб їх діти були щасливими і в майбутньому успішними. А як зробити дітей і слухняними і водночас щасливими?

         У всіх нас виникають такі моменти у відношеннях з дитиною, коли ми не знаємо, як правильно діяти. Коли почуття загострені, душа спустошена, відчуваємо сильне розчарування і на мить перестаємо думати про потреби нашої дитини і просто нападаємо на неї. Потім нас переповнює почуття вини і жалю і ми не  знаємо що зробити, щоб врятувати ситуацію. А найбільше бажання дитини в такі моменти – це увага, розуміння і любов батьків. Як говорив Гарольд Халберт «Дітям потрібна любов, особливо в ті моменти, коли вони її не заслуговують».

 Дитині необхідна любов не тільки як сьогоденна потреба,  але й як передумова формування емоційно стійкої особистості. Якщо дітям приділяють достатньо позитивної уваги і любові, то вони живуть з відчуттям безпеки, світ навколо стає цікавим і різнобарвним і виростають з таких дітей дорослі з розвинутим почуттям відповідальності.  А без любові у дітей відбувається затримка соціального і емоційного розвитку, яка провокує виникнення порушень у поведінці. А от коли малеча відчує, що її люблять то слухняність з’явиться сама по собі. Деякі батьки сьогодні стикаються з невмінням виразити свою любов до дитини, і через це невміння у них можуть виникати непорозуміння із дитиною, не можуть знайти з нею спільну мову. Вони вважають, що для цього потрібні якісь особливі засоби. А насправді все дуже просто. Існує п’ять чудових способів, як подарувати любов дитині і показати, що ви її дійсно любите. Оволодівши ними, батьки не тільки зроблять дітей щасливими і успішними, а ще й посіють у своїх сім’ях зерна любові, щастя, розуміння, які проростуть великою вдячністю дітей на все життя та в наступних поколіннях.

            МОВА ПЕРША “ СЛОВА”

Слова підтримки батьки часто використовують, коли дитина зовсім маленька. Наприклад,  вчиться ходити, держачись однією рукою за край дивана. Мама стоїть поряд і говорить «Так, так іди, не бійся, правильно, молодець!». Малюк робить два кроки і падає. Що говорить мама: «Молодчинка, вставай!». І дитина встає і пробує йти далі.   

         Але коли дитина підростає чомусь слова підтримки перетворюються на слова-засудження. Наприклад, дитина, якій  сім років, не склала іграшки у своїй кімнаті. Мама щойно зайшла в кімнату і наказала всі іграшки зібрати в коробку. Через п’ять хвилин мама повернулася і побачила, що зібрана лише половина іграшок. Вона промовила: «Я що тобі сказала, якщо ти не збереш іграшки, то я…!» А як же та половина, яка знаходиться вже в коробці? А якщо б мама сказала: «Ой, Петрику, ти склав у коробку аж половину іграшок, молодець! Давай і решті іграшкам допоможемо». І Петрик із задоволенням побіжить складати інші. Виходить, що коли дитина підростає то нам, дорослим, легше її засудити за невдачі ніж похвалити за успіхи. А дитина навпаки, чекає від нас слів-підтримки, схвалення, які будуть вселяти в неї впевненість: «Як добре, що ти в мене є», «Мені добре, коли ми разом», «Який ти у мене гарний», «Ти стараєшся і в тебе все вийде», «Ти молодець».

             МОВА ДРУГА “ЧАС”

Погратися разом з дитиною в її улюблені ігри – це означає подарувати їй якісний час, віддати дитині свою увагу сповна. Коли ви, і тільки ви разом зі своєю крихіткою, і немає більше нічого – ні телевізора, ні комп’ютера, ні посуду, ні дзвінків з роботи. Ваша дитина буде все життя пам’ятати, що вона була для вас важливою  настільки, що спілкуючись з нею, ви вимикали мобільний телефон. Проводити час з мамою чи татом прагне кожна дитина.

Коли дорослі дарують свій час дитині, вони ніби говорять їй «Я щаслива, що у мене є ти, Мені дуже подобається бути разом з тобою. Ти потрібен мені».

Коли дитина дорослішає у неї з’являються нові інтереси і вподобання. Бажано, щоб дорослі також розділяли і цікавилися цими вподобаннями. Якщо хлопчик цікавиться футболом, грайте з ним у футбол, відвідуйте тренування та матчі.  Якщо донька любить співати, влаштовуйте вдома сімейні концерти, запишіть її на заняття з вокалу, відвідуйте репетиції. Це буде означати що ваша дитина,  важлива для вас. Коли в сім’ї не одна дитина, то бажано щодня виділяти кожній дитині по 10-20 хвилин якісного часу для гри чи спілкування. Не втрачайте цей час, коли діти хочуть бути з вами, поки ви ще є центром їхнього життя.

               МОВА ТРЕТЯ “ПОДАРУНКИ”

Батьки іноді вважають найкращим способом показати дитині свою любов – це подарувати багато дорогих іграшок. Деякі батьки намагаються зробити для своїх дітлахів те, що в свій час не змогли зробити їх батьки для них, купують своїй малечі ті іграшки, про які самі мріяли в дитинстві. Але якщо сучасній дитині це нецікаво, батьки роблять такий подарунок скоріше собі.

Головне в подарунку не ціна або якість, а сам факт уваги від щирого серця. Подарунок просто так, для гарного настрою, виготовлений власними руками, може бути набагато ціннішим ніж великий і дорогий із «крутого» супермаркету. Подарунком може бути листочок, який щойно впав з дерева вам у долоні, чи камінчик, який мерехтів на сонці, а може це стара іграшка, яку ви разом з дитиною відремонтували. Щоб порадувати свою дитину, не обов’язково мати багато грошей!

          МОВА ЧЕТВЕРТА “ДОПОМОГА І ПІДТРИМКА”

Кожного дня діти звертаються до батьків із різноманітними питаннями і проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти. Допомагати дитині – не означає виконувати все за неї. Важливо показати, підказати чи спрямувати. Якщо дорослі роблять це з радістю, то душа дитини сповнюється любов’ю. А якщо неохоче, з доріканнями, така допомога може привести до негативних наслідків.

Коли дитина робить щось сама (прибирає іграшки, допомагає витирати вам пил, миє тарілочку) їй не вистачає тільки теплих ваших слів «Ти зможеш», «У тебе обов’язково  все вийде», «Я бачу, як ти стараєшся», «Спробуй ще раз», «Ти молодець».

Адже вона так хоче навчитися робити так, як мама чи тато, бо мріє бути схожою на вас.

                МОВА П’ЯТА “ДОТИК”

Дитина потребує фізичного дотику, особливо маленька. Їй життєво важливо, щоб її брали на руки, обіймали, гладили по голівці, притуляли до грудей. Проведені дослідження показали, що діти раннього віку, яких носили на руках, розвивалися в емоційному плані краще ніж ті діти, яких не брали на руки.

“Людині будь-якого віку життєво необхідно, щоб її чотири рази за день обійняли, для підтримання гарного настрою – потрібно вісім обіймів, а для зростання і розвитку – дванадцять обіймів” - стверджує сімейний терапевт Вірджинія Сатир. Отож візьміть собі за правило обіймати своє маля кожного ранку, завжди, коли прощаєтеся чи зустрічаєтеся і протягом дня стільки, скільки можете.

(За матеріалами книги Гері Чепмена «П’ять мов любові»)

Історія із життя:

«Моя маленька Іринка не любить вранці вставати. Коли я буджу її , кожен ранок це море капризів, роздратувань і сліз. Я довго з цим жила і терпіла, пояснювала і просила.  А одного разу вирішила раніше підійти до ліжка і лягти біля донечки. Я погладила її по голівці, поцілувала, обняла. Моє маленьке сонечко повернулося до мене обняло і поцілувало маму. Так ми з нею пролежали всього декілька хвилин. А потім моя Іринка швидко схопилася і побігла вмиватися радісна і усміхнена. З тих пір я завжди так буджу свою донечку, а вона кожен ранок чекає мене у своєму ліжечку».

Коли діти відчувають надійний зв'язок з нами, вони вчаться любити себе і любити інших, відчувають себе щасливими, життєрадісними, відповідальними, творчо відносяться до життя, прагнуть досягати своїх цілей.

Коли ваша доросла дитина повернеться в рідну домівку, вона згадає те дитинство, яке є у неї зараз. Воно буде для неї основою всього того, чого вона досягне у житті. Наші діти запам’ятають небагато з того, що ми їм говорили, але відчуття та почуття, які вони пізнали з нами, щасливо розфарбують все їхнє життя.