ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА ІНТЕРНЕТ І ЙОГО ВПЛИВ НА ПСИХОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

Фінгер Ірина Сергіївна, 

практичний психолог

 Олексіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів

За рівнем впливу на масову свідомість телебачення та комп’ютерні технології вже випередили інші засоби масової інформації, зокрема радіо, друковані періодичні видання. За даними опитування українського Центру науково-освітніх інновацій та моніторингу (2012) для 93 % учнів основним джерелом інформації є інтернет, для 57 % - телебачення, для 26 % - книги.

Вплив телебачення

В американських психологів є термін “ТБ-діти” – це ті, які стали жертвами спустошливого впливу телебачення на структуру мозку. Вони повністю позбавлені творчого начала, уяви, не здатні намалювати по пам’яті навіть найпростіших побутових предметів, коло їхніх інтересів та інтелектуальний потенціал досить обмежені.

Американський психолог Ле Мастерс склав список основних тем, відображення яких у засобах масової інформації суттєво відрізняється від того, як ми (батьки, педагоги) намагаємося їх подати дітям:

       Статеві стосунки.

Ця тема в засобах ЗМІ подається на чисто фізичному рівні. В популярних серіалах герої ледь не щоденно змінюють партнерів. За науковими дослідженнями в 91% епізодів, що показують сексуальний зв’язок між чоловіком і жінкою, партнери не одружені.

         Насилля.

Дослідники з різних країн засвідчують закономірність зв’язку між переглядом насильства по телебаченню та подальшою поведінкою дитини. Науковці Колумбійського університету провели експеримент, учасникам якого запропонували переглянути декілька уривків з популярних фільмів, що містили сцени насилля. У дослідженні науковці користувалися апаратом магнітно-резонансного сканування мозку. Результати показали, що перегляд “жорстоких” телешоу призводить до пригнічення активності ділянок мозку, що відповідають за контроль агресивної поведінки.

Іншими дослідниками встановлено, що рівень злочинності в тій чи іншій країні зростає через 10-15 років після появи в ній телебачення з елементами насильства та агресії.

      Ідеалізація соціальної інфантильності.

Герої фільмів такі ж молоді й інфантильні, як і глядачі, намагаються  створити ілюзію, що досягти в житті раннього багатства і слави можна, маючи лише скромний талант, зовнішню привабливість і величезну пробивну силу. У молоді формується думка, що “можна отримати все й одразу”. Не потрібно ані довго вчитися, ані важко працювати. Таким чином телебачення впливає на особисту активність молодого глядача, сприяє виникнення невиправданого очікування успіху, який прийде без будь-яких зусиль.

      Орієнтація на матеріальні цінності, особливо в рекламі.

Вплив реклами

Часто на екрані можна спостерігати намагання підмінити поняття щастя поняттям матеріального добробуту – володіння віллами та машинами. Телебачення, особливо реклама, формує цінності та запити, які більшості населення неможливо задовольнити законним шляхом. Коли молода людина бачить рекламу  “іномарки, яку необхідно мати будь-якій успішній людині” за 50 тисяч євро, то виникає роздратування на батьків, неспроможних купити таку “круту тачку”. Для більшості дітей реклама – це стрес. Тривожні діти стають невпевненими в собі, складно приймають рішення, в них нестійка самооцінка. Дітей агресивних реклама озлоблює.

         Вплив анімаційної продукції

     Моніторинг одного телевізійного дня дає такі результати: по центральних каналах (“Інтер”, “1+1”, “ТЕТ!, “Новий канал”,“УТ-1”, “ICTV”) у доступний для школяра час (з другої до четвертої дня) демонструють зарубіжні мультфільми зі сценами вбивств, насильства та агресії. 

           Зокрема, такими можна вважати: “Злюки-бобри”, “Вуличний футбол”, “Ульотні лунатики, “Людина-павук”, “Дика сімейка Торнберрі”, "Губка Боб" "прямокутні штани”, “Сімпсони”, “Черепашки-ніндзя” тощо. Навіпроботи-напівлюди виповзають зі зруйнованих катакомб і влаштовують війну світів. У “правому ділі” їм допомагають скелети із зеленим волоссям і чорними губами, яких називають жінками, красунями і коханими. Водночас мультфільмів кіностудії “Союзмультфільм” практично не анонсують, і їх набагато менше порівняно з анімаційним кіно закордонного виробництва.

        Вплив інтернету

Відома психолог Кімберлі Янг виділила такі психологічні особливості дитини, яка має інтернет-залежність: ейфорія (піднесений стан) від перебування в інтернеті; відмова від харчування та сну заради комп’ютерних розваг; багатогодинне просиджування в мережі; погіршення уваги та пам’яті; нехтування інтересами рідних, близьких і друзів заради розваг в інтернеті; роздратованість через те, шо хтось або шось не дає змоги користуватись інтернетом. Дослідниця вважає, що особливо підпадають під ризик інтернет-залежності дошкільнята.

         За даними українського дослідження, 33 % опитаних учнів прагнуть постійно перевіряти свої сторінки в соцмережах, електрону пошту, 15 % - не уявляють, чим себе зайняти, коли немає доступу до комп’ютера. За даними опитування батьків: 50 % дітей споживають їжу перед комп’ютером, 19 % конфліктують із-за комп’ютера з батьками, у 18 % при його відсутності погіршується настрій, 15 % просижують за комп’ютером у нічний час.

      У сучасному суспільстві не може бути такого, щоб дитина не мала уявлення про комп’ютер. Вона має бути пристосована до новітнього інструментарію отримання знань і вміти користуватися інформаційно-комунікативними засобами, швидко орієнтуватися в технологіях та програмах. Також телебачення, яке має свої плюси та мінуси, є повноцінною частиною нашого життя. Існує багато програм із пізнавальною інформацією, з моделями моральних учинків, що формують позитивні стереотипи поведінки. Але потрібно пам’ятати, що батьківський вплив на роль інформаційно-комунікаційних технологій в житті дитини може як сприяти її вихованню й розвитку, так й призводити до негативних наслідків. 

           «Нет большей мудрости, чем своевременность.»

(Фрэнсис Бэкон)

Посмотрите на воспитание под другим углом!

Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй у становленні її індивідуальності.

Шляхи до серця дитини або п'ять мов любові

Фінгер Ірина Сергіївна, 

практичний психолог

 Олексіївської ЗОШ

І-ІІІ ступенів

                                                                                                 

Ми, батьки, дуже любимо своїх дітей, піклуємось про їх здоров’я, намагаємось купувати цікаві іграшки, готувати щось смачненьке і корисне, читати повчальні книжки. Але іноді нам здається, що все, що ми робимо – марно, воно їм не потрібно. Адже діти іноді не тільки не чують, а ще і просто зводять  з розуму. Коли їхнє бешкетування  і крики заходять надто далеко, ми починаємо на них кричати, дорікати за розкидані іграшки, невивчені уроки… Після чого завжди стає сумно, що  не змогли себе стримати і знайти потрібні слова. І стає страшно, що наші діти запам’ятають лише зауваження, крики, дорікання… А так хотілося б, щоб у їх пам’яті були добрі спогади про щасливе дитинство, про любов і турботу мами і тата. Кожна мама і тато хочуть, щоб їх діти були щасливими і в майбутньому успішними. А як зробити дітей і слухняними і водночас щасливими?

         У всіх нас виникають такі моменти у відношеннях з дитиною, коли ми не знаємо, як правильно діяти. Коли почуття загострені, душа спустошена, відчуваємо сильне розчарування і на мить перестаємо думати про потреби нашої дитини і просто нападаємо на неї. Потім нас переповнює почуття вини і жалю і ми не  знаємо що зробити, щоб врятувати ситуацію. А найбільше бажання дитини в такі моменти – це увага, розуміння і любов батьків. Як говорив Гарольд Халберт «Дітям потрібна любов, особливо в ті моменти, коли вони її не заслуговують».

 Дитині необхідна любов не тільки як сьогоденна потреба,  але й як передумова формування емоційно стійкої особистості. Якщо дітям приділяють достатньо позитивної уваги і любові, то вони живуть з відчуттям безпеки, світ навколо стає цікавим і різнобарвним і виростають з таких дітей дорослі з розвинутим почуттям відповідальності.  А без любові у дітей відбувається затримка соціального і емоційного розвитку, яка провокує виникнення порушень у поведінці. А от коли малеча відчує, що її люблять то слухняність з’явиться сама по собі. Деякі батьки сьогодні стикаються з невмінням виразити свою любов до дитини, і через це невміння у них можуть виникати непорозуміння із дитиною, не можуть знайти з нею спільну мову. Вони вважають, що для цього потрібні якісь особливі засоби. А насправді все дуже просто. Існує п’ять чудових способів, як подарувати любов дитині і показати, що ви її дійсно любите. Оволодівши ними, батьки не тільки зроблять дітей щасливими і успішними, а ще й посіють у своїх сім’ях зерна любові, щастя, розуміння, які проростуть великою вдячністю дітей на все життя та в наступних поколіннях.

            МОВА ПЕРША “ СЛОВА”

Слова підтримки батьки часто використовують, коли дитина зовсім маленька. Наприклад,  вчиться ходити, держачись однією рукою за край дивана. Мама стоїть поряд і говорить «Так, так іди, не бійся, правильно, молодець!». Малюк робить два кроки і падає. Що говорить мама: «Молодчинка, вставай!». І дитина встає і пробує йти далі.   

         Але коли дитина підростає чомусь слова підтримки перетворюються на слова-засудження. Наприклад, дитина, якій  сім років, не склала іграшки у своїй кімнаті. Мама щойно зайшла в кімнату і наказала всі іграшки зібрати в коробку. Через п’ять хвилин мама повернулася і побачила, що зібрана лише половина іграшок. Вона промовила: «Я що тобі сказала, якщо ти не збереш іграшки, то я…!» А як же та половина, яка знаходиться вже в коробці? А якщо б мама сказала: «Ой, Петрику, ти склав у коробку аж половину іграшок, молодець! Давай і решті іграшкам допоможемо». І Петрик із задоволенням побіжить складати інші. Виходить, що коли дитина підростає то нам, дорослим, легше її засудити за невдачі ніж похвалити за успіхи. А дитина навпаки, чекає від нас слів-підтримки, схвалення, які будуть вселяти в неї впевненість: «Як добре, що ти в мене є», «Мені добре, коли ми разом», «Який ти у мене гарний», «Ти стараєшся і в тебе все вийде», «Ти молодець».

             МОВА ДРУГА “ЧАС”

Погратися разом з дитиною в її улюблені ігри – це означає подарувати їй якісний час, віддати дитині свою увагу сповна. Коли ви, і тільки ви разом зі своєю крихіткою, і немає більше нічого – ні телевізора, ні комп’ютера, ні посуду, ні дзвінків з роботи. Ваша дитина буде все життя пам’ятати, що вона була для вас важливою  настільки, що спілкуючись з нею, ви вимикали мобільний телефон. Проводити час з мамою чи татом прагне кожна дитина.

Коли дорослі дарують свій час дитині, вони ніби говорять їй «Я щаслива, що у мене є ти, Мені дуже подобається бути разом з тобою. Ти потрібен мені».

Коли дитина дорослішає у неї з’являються нові інтереси і вподобання. Бажано, щоб дорослі також розділяли і цікавилися цими вподобаннями. Якщо хлопчик цікавиться футболом, грайте з ним у футбол, відвідуйте тренування та матчі.  Якщо донька любить співати, влаштовуйте вдома сімейні концерти, запишіть її на заняття з вокалу, відвідуйте репетиції. Це буде означати що ваша дитина,  важлива для вас. Коли в сім’ї не одна дитина, то бажано щодня виділяти кожній дитині по 10-20 хвилин якісного часу для гри чи спілкування. Не втрачайте цей час, коли діти хочуть бути з вами, поки ви ще є центром їхнього життя.

               МОВА ТРЕТЯ “ПОДАРУНКИ”

Батьки іноді вважають найкращим способом показати дитині свою любов – це подарувати багато дорогих іграшок. Деякі батьки намагаються зробити для своїх дітлахів те, що в свій час не змогли зробити їх батьки для них, купують своїй малечі ті іграшки, про які самі мріяли в дитинстві. Але якщо сучасній дитині це нецікаво, батьки роблять такий подарунок скоріше собі.

Головне в подарунку не ціна або якість, а сам факт уваги від щирого серця. Подарунок просто так, для гарного настрою, виготовлений власними руками, може бути набагато ціннішим ніж великий і дорогий із «крутого» супермаркету. Подарунком може бути листочок, який щойно впав з дерева вам у долоні, чи камінчик, який мерехтів на сонці, а може це стара іграшка, яку ви разом з дитиною відремонтували. Щоб порадувати свою дитину, не обов’язково мати багато грошей!

          МОВА ЧЕТВЕРТА “ДОПОМОГА І ПІДТРИМКА”

Кожного дня діти звертаються до батьків із різноманітними питаннями і проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти. Допомагати дитині – не означає виконувати все за неї. Важливо показати, підказати чи спрямувати. Якщо дорослі роблять це з радістю, то душа дитини сповнюється любов’ю. А якщо неохоче, з доріканнями, така допомога може привести до негативних наслідків.

Коли дитина робить щось сама (прибирає іграшки, допомагає витирати вам пил, миє тарілочку) їй не вистачає тільки теплих ваших слів «Ти зможеш», «У тебе обов’язково  все вийде», «Я бачу, як ти стараєшся», «Спробуй ще раз», «Ти молодець».

Адже вона так хоче навчитися робити так, як мама чи тато, бо мріє бути схожою на вас.

                МОВА П’ЯТА “ДОТИК”

Дитина потребує фізичного дотику, особливо маленька. Їй життєво важливо, щоб її брали на руки, обіймали, гладили по голівці, притуляли до грудей. Проведені дослідження показали, що діти раннього віку, яких носили на руках, розвивалися в емоційному плані краще ніж ті діти, яких не брали на руки.

“Людині будь-якого віку життєво необхідно, щоб її чотири рази за день обійняли, для підтримання гарного настрою – потрібно вісім обіймів, а для зростання і розвитку – дванадцять обіймів” - стверджує сімейний терапевт Вірджинія Сатир. Отож візьміть собі за правило обіймати своє маля кожного ранку, завжди, коли прощаєтеся чи зустрічаєтеся і протягом дня стільки, скільки можете.

(За матеріалами книги Гері Чепмена «П’ять мов любові»)

Історія із життя:

«Моя маленька Іринка не любить вранці вставати. Коли я буджу її , кожен ранок це море капризів, роздратувань і сліз. Я довго з цим жила і терпіла, пояснювала і просила.  А одного разу вирішила раніше підійти до ліжка і лягти біля донечки. Я погладила її по голівці, поцілувала, обняла. Моє маленьке сонечко повернулося до мене обняло і поцілувало маму. Так ми з нею пролежали всього декілька хвилин. А потім моя Іринка швидко схопилася і побігла вмиватися радісна і усміхнена. З тих пір я завжди так буджу свою донечку, а вона кожен ранок чекає мене у своєму ліжечку».

Коли діти відчувають надійний зв'язок з нами, вони вчаться любити себе і любити інших, відчувають себе щасливими, життєрадісними, відповідальними, творчо відносяться до життя, прагнуть досягати своїх цілей.

Коли ваша доросла дитина повернеться в рідну домівку, вона згадає те дитинство, яке є у неї зараз. Воно буде для неї основою всього того, чого вона досягне у житті. Наші діти запам’ятають небагато з того, що ми їм говорили, але відчуття та почуття, які вони пізнали з нами, щасливо розфарбують все їхнє життя.

Провідний канал сприйняття або "ключ" до учня під час індивідуальної роботи на уроці

Фінгер Ірина, 

Практичний психолог Олексіївської ЗОШ

Що таке канал сприйняття?

         Люди мають индивидуальні особливості сприйняття та обробки інформації. У сучасній психології розрізняють декілька сенсорних систем, що забезпечують сприйняття інформації.

·        Візуальна - зорова (інформація надходить через зорові образи, картини, світло та колір).

·        Аудіальна - слухова (інформація надходить через слухові образи, звуки, інтонації, музику).

·        Кінестетична - тактильна (інформація надходить через  відчуття: внутрішні (більові, м'язові) та зовнішні (нюхові, смакові, дотики, температура, вібрація). 

         У кожної людини може переважати той або інший канал сприйняття інформації (модальність). 

         Тільки 30% учнів запам'ятовують те, що вони сприймають на слух у процесі звичайного навчання. 40 % більш успішно засвоюють прочитану або побачену інформацію, 30 % учнів відносяться до кінестетичного типу.

 «Кінестетичні учні» є найбільш невстигаючими у традиційних шкільних системах...[1] 

Як визначити провідну модальність? Поспостерігайте...

 Візуал (думає картинками)

.

         Викладаючи матеріал, поспішає, боячись не встигнути за швидко виникаючими зоровими образами. 

         Увага проявляється в тому, що повертається до співрозмовника обличчям  – дивиться. Щоб добре сприймати і розуміти - повинен бачити. 

 У словнику переважають слова: «я бачу, що», «давайте розглянемо», «покажіть», «що ви маєте на увазі», «відразу видно, що», «змалюйте ситуацію», «вимальовується наступна картина»

                                  Аудіал (думає словами, звуками).

 Часто спочатку промовляє текст «про себе». Увага проявляється в тому, що повертається до співрозмовника одним вухом – слухає. Щоб добре сприймати і розуміти аудіал повинен дивитися вбік або вниз навскоси. Прямий зоровий контакт може викликати у нього дискомфорт і стрес, погіршити розуміння. 

         В словнику переважають слова: «розкажіть мені», «давайте поговоримо», «я вас слухаю», «послухайте», «я хочу вам сказати», «пропустив повз вуха», «ви мене не слухаєте», «це звучить, як», «тихо», «гучний».

                           Кінестетик (думає почуттями і дотиками).

Увага проявляється в тому, що нахиляється або підсувається до співрозмовника - прагне доторкнутися, обмацати. Або «занурюється у себе» - прагне відчути. Щоб добре сприймати і розуміти - повинен дивитися вниз, «піти в себе». Зоровий контакт може викликати дискомфорт і стрес, погіршувати розуміння. 

 В словнику переважають слова: «я відчуваю, що», «важко», «легко», «приємно», «руки сверблять», «теплий», «м'який», «ніжний», «не тисніть на мене», «мені подобається», «справа просувається», «давайте торкнемося», «хворе місце».

Як використовувати провідну модальність на уроці?

 Вчителеві корисно знати, через який канал спілкування з дитиною може йти найбільш ефективно, а які канали, навпаки, будуть малоефективні. 

         На уроках усну розповідь найкраще сприймають аудіали. Малюнки, написи, креслення і таблиці, а також яскраві зорові образи, передані в мові - візуали. Для підкріплення матеріалу на уроці для цих модальностей ефективно використовувати електронні ресурси. Кінестетики  краще сприймають інформацію обмацуючи, обводячи контури, уявляючи собі внутрішні відчуття, роблячи щось руками. Іноді для кінестетиків  треба створювати справжні вистави на уроках. Ефективним прийомом є також “олюднення” завдань, введення в них персонажів. 

Напрями роботи	Аудіали	Візуали	Кінестетики
Зауваження	сказати пошепки "ш-ш-ш", зробити словесні зауваження	похитати головою, зробити зауваження поглядом, погрозити пальцем	покласти руку на плече, взяти за руку або вивести
При виконанні завдань	не робити зауваження, коли в процесі запам'ятовування учень видає звуки, ворушить губами; дозволити промовляти дії	дозволити мати під рукою папірець, на якому в процесі роботи можна креслити, штрихувати, малювати та ін.	не змушувати сидіти довгий час нерухомо, давати можливість моторної розрядки (порухатися)
При спілкуванні	використовувати варіації голосу (гучність, паузи, інтонації)	вживати слова, які описують колір, форму, розташування, виділяти пункти в підручнику, використовувати таблиці, схеми, наочні посібники	використовувати жести, дотики, досить повільну мову, дозволяти "обігрувати" інформацію
Організація запам'ятовування	(запам'ятовує, слухаючи); читати вголос, забезпечити тишу	(пам'ятає те, що бачив, запам'ятовує картинами); важливо постійно бачити об'єкт запам'ятовування	(пам'ятає загальне враження); при запам'ятовуванні співвідносити з раніше одержаним досвідом; дозволити  щось вертіти в руках
Як посадити на  уроці	ближче до вчителя, оскільки має все почути	подалі від вікна, щоб не відволікатися на розглядання.	бажано садити учня одного, дати більше місця, забезпечити зручну позу

                  Проблемне питання

Ястребов Л.І., кандидат фізико-математичних наук,  у статті "Записки репетитора. Каналы восприятия" (електроний журнал "Вопросы интернет образования") зазначає [4]: 

"Развитие цивилизации влияет на формирование каналов восприятия детей парадоксальным образом. С одной стороны, колоссально увеличивается загрузка визуального канала, что, казалось бы, должно развивать  способности к визуальному восприятию информации. Но с другой стороны, содержание передаваемой визуальной информации является в основном развлекательным. То есть эту информацию предлагается просто потреблять, а размышлять над ней не требуется. У детей возникает привычка к потреблению информации, организованной «клиповым» способом, когда вся визуальная информация нарезана на кусочки, не связанные друг с другом. Таким образом, формируется «клиповое мышление», возникает привычка к нему. Визуальный канал, как источник познавательной информации для ученика, деградирует. Учителю, даже если он визуал, становится трудно работать с учеником, который исходно визуально ориентирован: визуальный канал-то «испорчен». Еще хуже ситуация с аудиальным каналом. Вся молодежь ходит с плеерами. Бурный «поток бессодержательного аудио-мусора», в котором осмысленная вербальная составляющая отсутствует принципиально! То есть аудиальное сознание не просто детренировано, его русло приспособлено к совершенно другим сообщениям, не несущим информации. Преподаватель неизбежно испытывает трудности, пытаясь использовать аудиальный канал передачи информации. При этом наступает сенсорный голод (голод ощущений). Надо ли удивляться распространению зависимости от алкоголя и наркотиков, которые в известной мере утоляют его?... 

  Каналы «засорены» и функционируют не эффективно, это во многом обусловливает и объясняет трудности обучения... Преподаватель должен пытаться «прочищать» и развивать эти каналы..."